«Карта поляка» VS національна безпека України
Карта поляка манить українців «європейською картинкою». Віднедавна, власники Карти поляка можуть безкоштовно отримати дозвіл на перебування в Польщі, а після року проживання – автоматично отримати польське громадянство.
Та чим це загрожує Україні? І чи не підривають українці національну безпеку власної держави? Розбираємося.
Картка поляка з’явилася у 2007 році і посвідчує приналежність людини до польського народу поза межами Польщі. За цей час програмою скористалися понад 100 тисяч українців. Тобто, це люди, які добровільно визнали себе поляками і присягнули на вірність Польщі.
А віднедавна польський уряд розширив перелік привілеїв для володарів «карти». Зокрема, уряд частково оплатить таким особам курси польської мови та курси підвищення кваліфікації.
Всі ці дії спрямовані на залучення якнайбільшої кількості українців до процесу тихої полонізації, що супроводжується масовим відтоком національної молоді на територію Польщі.
Законодавство України прямо не дозволяє мати два і більше громадянств, але й не містить категоричної заборони такого статусу. Закон допускає, що подвійне громадянство може виникнути, зокрема, як результат колізій законів про громадянство різних країн.
Утім, варто розуміти, що отримання подвійного громадянства становить певну небезпеку для України. Насамперед – для суверенітету і цілісності. А у час, коли триває війна, то й поготів. Бо коли Україна не без кровопролиття на східних рубежах «цементує» своє суспільство і захищає єдність, то викликає сумнів факт, що «подвійники» ідентифікують своє майбутнє саме з Україною.
Наприклад, вихідець з Волині Володимир Осадчий, якого можна вважати класичним представником біпатрида, свого часу був директором Інституту церковних досліджень, заснованого в Луцьку та брав участь у зустрічах, пов’язаних із темою українсько-польських стосунків. У подальшому ж він вже як професор Католицького університету в Любліні надавав консультації до закону про польський Інститут національної пам’яті, більш відомому як «антибандерівський» закон.
Друга небезпека лежить у економічній площині. Адже біпатриди зазвичай спекулюють на перетині кордону і тримають свої статки за межами країни, сплачуючи податки в скарбниці інших держав. Зрештою, біпатриди – причина невпененості для країни, у якій вони перебувають, у тому що її національні інтереси є для них пріоритетом.
На превеликий жаль, біпатриди стали елементом гібридної війни як на Сході, так і на іншій території України. Іноземні сторони активно маніпулюють свідомістю українців, спокушаючи «казковими» багатствами. Та що потім?
Маючи своїх «громадян» на території України, Польща у певний момент «надати їм допомогу» чи провести так звану евакуацію. Або ж взагалі претендувати на певну частину області чи територію України, оскільки там проживає велика кількість їхніх етнічних співвітчизників. Хочемо ще однієї війни?