Кремлівська пропаганда терміново “прикриває” окупацію РФ Криму і Донбасу
В анексованому Криму кремлівська пропаганда створює окупаційному «главі» так званої «рєспубліки» Сергію Аксьонову штучний образ ватажка «русской вєсни» на півострові, який разом із терористом Ігорем Гіркіним нібито намагався побудувати «русскій мір» і на решті території України. У реальності все відбувалося зовсім не так, – йдеться в публікації порталу «Флот 2017».
У справі збитого малайзійського «Боїнга» міжнародна слідча група вивчила записи перехоплених телефонних переговорів, з яких випливало, що тодішній ватажок російських бойовиків на Донбасі, кадровий співробітник ФСБ РФ Ігор Гіркін («Стрєлков») координував свою діяльність з окупаційним «главою» Криму Сергієм Аксьоновим.
Створюючи на Донбасі терористичні «республіки», Гіркін отримував військову допомогу з РФ. У перехоплений розмові від 08.06.2014 ватажок бойовиків у бесіді з помічником Аксьонова заявив, що йому потрібна підтримка Росії: артилерія, танки і ППО. «Те, що зараз дають, це було потрібно місяць тому. Зараз це все – для підтримки штанів. Потрібні фахівці», – йшлося в ході бесіди.
У той же день Гіркін і Аксьонов особисто говорили по телефону. Ватажок бойовиків нагадував про необхідність військової підтримки, побоюючись, що окупанти на Донбасі можуть «втратити все». В розмовах диверсанта на ім’я «Сергій», який з «кримським загоном» збирався йти на Донбас, згадується якогось «Володимира Івановича». Група Bellingcat з’ясувала, що під псевдонімом «Володимир» переховувався Андрій Бурлака – заступник голови прикордонної служби ФСБ Росії.
Здобута міжнародними слідчими інформація лише підтвердила дані про те, що окупаційний «глава» Аксьонов активно брав участь у створенні «Новороссєї». Але його роль, як і окупаційного «спікера» Володимира Константинова, була тільки формальною: основним завданням було «прикрити» російську військову агресію проти України.
Після втечі з Донбасу в серпні 2014, Гіркін став відомою медійної фігурою. В ході численних інтерв’ю він поступово розкривав механізми окупації Криму та спроб створення «Новороссєї». У кінці 2014 він заявив, що фактично почав війну Росії проти України. «Спусковий гачок війни все-таки натиснув я. Якби наш загін не перейшов кордон, в результаті все б скінчилося як в Харкові, як в Одесі. Було б кілька десятків убитих, обпалених, заарештованих. І на цьому б скінчилося. А практично маховик війни, яка до сих пір йде, запустив наш загін. Ми змішали всі карти на столі», – хизувався Гіркін.
Водночас, експерти стверджують, що в словах Гіркіна-Стрєлкова більше пафосу і вихваляння: у співробітника спецслужб РФ просто не було таких повноважень.
«Гіркін – пішак у великій грі, якому на якийсь час дозволили стати чимось більшим. При цьому він не міг з власної ініціативи розв’язати війну проти України. Такими заявами терорист лише намагається відвернути увагу від справжнього ініціатора агресії – президента Путіна. Гіркін не мав можливості для перекидання через українсько-російський кордон важкого озброєння. Він не був уповноважений віддавати накази, щоб з території Росії по українським військовим стріляли з «Градів». І тим більше Гіркін не міг віддавати накази про перекидання в Україну унікальних або експериментальних зразків російського озброєння для підтримки так званих «повстанців» на території ОРДЛО», – пояснює військовий експерт Олександр Коваленко.
У 2014 схема Кремля була наступною: в Криму провести «референдум», використовуючи місцевих колабораціоністів в якості ширми, а на південному сході організувати «народне повстання» проти Києва. Путін, як мінімум до кінця 2014, не був повністю впевнений в успіху операції. На випадок можливого провалу підготували групу «стрілочників»: Гіркіна, Аксьонова, Константинова, а також різних «Моторол» і «Гіві». Путін осмілів лише через рік, коли він у пропагандистському фільмі («Крим. Шлях на батьківщину») розповів, як особисто віддавав наказ військам окупувати український півострів.
Уже пізніше Гіркін зізнався, що в лютому-березні 2014 ідея «приєднання» до Росії не мала широкої підтримки серед кримчан, місцеві силовики, нехай і знехотя, але готові були виконувати розпорядження Києва. Російському спецназу особисто довелося під дулом автомата змушувати депутатів ВР Криму голосувати за проведення окупаційного «референдуму».
У лютому 2014, коли російська агентура повним ходом розгойдувала обстановку в Сімферополі, проводила інсценовані мітинги з вимогами відокремитися від України, Аксьонов виступав по місцевому ТБ, називаючи мітингувальників «провокаторами» і «професійними росіянами». Адмірал Олег Бєлавєнцев, який «кермував» окупацією Криму, взяв Аксьонова під свій контроль вже після захоплення будівель республіканського парламенту і уряду.
«Аксьонов виявився на чолі так званої «кримської вєсни» практично випадково. Спецслужби РФ так обробили Константинова, що на момент втечі Віктора Януковича з країни, кримський «спікер» взагалі не розумів, що відбувається. Константинов тоді на внутрішніх нарадах відкрито говорив, що нібито України «скоро не буде», так як якісь «українські фошисти» мають намір вбивати кримчан», – згадує сімферопольський журналіст Дмитро М., який безпосередньо знайомий з обстановкою в кримській владі на момент окупації.
Зараз в окупованому Криму вважають за краще цього не згадувати, але до окупації справжні «професійні росіяни» Аксьонова та його партію відверто недолюблювали. «Русскоє єдінство» звинувачували в роботі на Київ та українські спецслужби, а близького соратника Аксьонова Дмитра Полонського і зовсім називали «агентом СБУ».
Всеволод Луганський,
учасник руху «Наша Луганщина»