Дистанційне навчання: коли українські школи отримають якісний Інтернет та чи запрацює освітня платформ
Навчання через Інтернет доступне не всім українським школярам.
Позаду тільки два тижні навчання, а на дистанційку перевели вже десятки шкіл та сотні класів у всій Україні. Діти знову змушені вчитися з дому, але почути вчителя пощастить не всім. Бо 17 тисяч населених пунктів по країні банально не мають якісного провідного Інтернету.
Біда і з обіцяною всеукраїнською платформою для дистанційної освіти. Її до сих пір не створили. Про це йдеться в сюжеті ТСН.Тижня.
Міністерстві цифрової трансформації підрахували, що в селах без Інтернету проживає понад 4 мільйони українців. Це як ціла країна, Грузія, наприклад. В країні кілька тисяч провайдерів, але тягнути дорогі кілометри кабелів в неокупні села ніхто не хоче. Йдуть лише якщо половину видатків покриє держава.
“Зараз комерційної умови туди йти нема. Якщо держава вважає за потрібне надати рівні права людям, які мешкають у селі, вона має створити комерційну привабливість. Держава дотує проведення Інтернету до села, а оператор розбудовує Інтернет в селі, підключає, хто бажає. Розбудовує мережу, встановлює відповідне обладнання. Фактично це інвестиції 50 на 50”, – каже речник ПАТ “Укртелеком” Михайло Шуранов.
Інвестувати в мережі має місцева влада, кажуть в уряді. Наполягають, що, насамперед, дроти мають протягнути до сільських шкіл та лікарень. За підрахунками, понад 2 тисячі шкіл по країні без фіксованого Інтернету. Найбільше їх на Житомирщині та Вінниччині. І ще майже 60 закладів взагалі без Інтернету.
“1,9 мільярдів є для того, щоб можна було використовувати. І це цільова субвенція саме на підключення Інтернету”, – повідомив віцепрем’єр-міністр, міністр цифрової трансформації Михайло Федорів.
Щоб гроші не зникли, а Інтернет в школах таки з’являвся, міністр цифрової трансформації хоче, аби право на Інтернет стало конституційним.
“Я взагалі за те, щоб на рівні Конституції закріпити право людини на певну швидкість Інтернету. 50 кілобіт на секунду – це мінімум, а так би 100”, – сказав Михайло Федорів.
Держава до сих пір не має єдиної всеукраїнської платформи для навчання з дому, на якій би школярі могли слухати навчальні лекції, вчителі – проводити онлайн-уроки та тестувати знання, а батьки – перевіряти оцінки.
Тож нині дистанційка для більшості дітей – це домашка у Вайбері. А все могло бути інакше, якби 2018 року запустили обіцяну Національну освітню електронну платформу.
“На цій платформі мають бути зібрані інтерактивні навчальні матеріали для школярів, навчальні матеріали для вчителів (методичні матеріали, відеоуроки, рекомендації тощо)”, – заявляла тодішня очільниця МОН Лілія Гриневич.
2018 року з бюджету на платформу виділили 54 мільйони гривень. На ній мала бути інформація про всіх учнів країни, електронні підручники, відеоуроки, програми для оцінювання знань
“Вона мала б забезпечити вчителя доступом до електронних освітніх ресурсів, щоб вчитель не шукав в Гуглі, а тут мали б були зібрані ті матеріали, які погодженні міністерством. Вчитель би отримав доступ по конкретної тематики, отримав би методрекомендації, посилання на електронні освітні ресурси, тестові завдання. Мало б бути оцінювання знань у розрізи тестів, а вчитель міг би отримувати для себе ці результати”, – розповів начальник відділу Інституту модернізації змісту Артем Антіпов.
Програмний апаратний комплекс мав забезпечувати роботу Національної освітньої електронної платформи. Та пропрацювати вона встигла всього кілька місяців, та й то в тестовому режимі. Поліція прийшла з обшуками та арештувала обладнання.
“Не введений в експлуатацію з причини того, що є речовим доказом в кримінальному провадженні”, – пояснює Артем Антіпов.
Слідство триває вже два роки. Апаратура вимкнена.
“Ми її використовувати не можемо. Тому що той код, на якому вона побудована, є закритим, фактично ми не можемо його змінювати. Плюс нам незрозумілий кінцевий розробник цієї системи, і, скоріш за все, це російський розробник. І ми не будемо розуміти, яка ситуація із захистом даних. Після того, як правоохоронні органи вчинять усі свої слідчі дії, ми будемо намагатися принаймні забрати сервери. Тому що це хард, який коштує дорого, він нам точно потрібен. А щодо софту, то будемо зараз з нуля розробляти новий”, – на засіданні комітету у 2019 році повідомляла тодішня очільниця МОН Ганна Новосад.
Нині нові обіцянки. Місяць тому в крісло заступника міністра сів колишній комп’ютерник Артур Селецький. Каже, вже тестують нову всеукраїнську платформу. Буде зручна, швидка та доступна.
На розробку контенту вже виділили 27 мільйонів гривень. На наступний рік заклали ще 38 мільйонів. Та коли, нарешті, старт – не зрозуміло.
“Не можу сказати строки. Бо створення контенту – це процес творчий та важкий . Ми зараз працюємо над єдиним електронним щоденником і найближчим часом він з’явиться у всіх українців”, – запевнив заступник міністра.
Поки що ж домовилися з Майкрософт про безкоштовне використання їхньої відомої платформи Teams для дистанційної школи.
“Буде можливість проведення онлайн уроків, можливість спілкування – чати. Можна буде ставити завдання і можна буде зберігати матеріали”, – каже Артур Селецький.
І навіть обіцяють комп’ютери вчителям роздавати.