Кохання з присмаком війни: на що готові жінки Донбасу заради втечі з “еЛеНеРії”
На тих територіях Луганської області, які тимчасово окуповані російсько-терористичними угрупованнями, війна принесла зміни навіть у такому делікатному питанні як кохання…
Хоча ці зміни не надто вже й очевидні, так як ретельно приховані від сторонніх очей, головним є те, що всі стосунки стали набагато швидшими. Ніби прискорилося усе життя з усіма його процесами – стосунки без весілля, смерті без тривалих хвороб, зникнення без причин.
На “класичне” побачення потрібні: гроші, час і місце. Проте в “рєспублікє” діє встановлена самими ж бандформуваннями “комендантська” година (щоб не перестріляли один одного), а в більшості місцевих мешканців немає грошей на тривалі залицяння.
Ситуація, коли хлопець після першого-другого побачення залишається у дівчини на ніч, цілком нормальна. Адже батьки обох розуміють, що так набагато безпечніше, ніж вони зустрічатимуться по чужих квартирах чи просто по під’їздах.
“Я сказав дочці, коли зрозумів, що вона має десь хлопця: “Приводь його до нас. Хочеш – живи з ним, залишай ночувати. Але нехай це буде у мене на очах”, – розказував батько дівчини-студентки.
“У мене вже двоє дітей, – ділиться інша жінка, – син привів жити дівчину-школярку. Я готую та перу на всіх, а її матері зовсім байдуже, вона десь у Москві влаштовує особисте життя. А я думаю, так, може, й краще. Таке життя зараз”.
Однією цікавою особливістю літніх людей є стосунки на підконтрольній Києву території України. Мешканка ОРЛО розповідає: “Коли я приїжджаю у справах в Сєвєродонецьк, зупиняюся у знайомого чоловіка. Він літній, його дочка, як я. Здається, він давно розлучений”.
Подібні відносини стали сприйматися як колись відносини з іноземцями: українські чоловіки і допоможуть з проблемами, і нагодують, і зроблять подарунки, і за житло не треба буде платити.
Одна подруга добу діставалася до приятеля в Кривий Ріг, який живе там усе своє життя. Ще добу приходила до тями після важкої дороги. Для них обох цей новий етап у стосунках став справжнім випробовуванням почуттів. Однак, в них з’явилося щось нове: ніби почуття пройшли ще один з етапів перевірок війною.
Зовсім нових цінностей набули знайомства через спеціальні сайти для укладання шлюбів з іноземцями.
Подібні шлюби, незалежно від того, справжні вони чи фіктивні, автоматично забезпечують житлом, громадянством і всіма пільгами, які мають громадяни інших держав, а не фейкового утворення на кшталт так званої “народнай рєспублікі».
Якщо хтось із місцевих дівчат розказує, що виходить заміж за громадянина України, Росії чи іншої країни, ніхто не перепитує, де будуть жити – “тут чи там”.
Принаймні жодного такого випадку, коли б чоловік з нормальної держави приїздив в «еЛеНеРію” до нареченої “в прийми”, ще не зафіксовано.
Відомо багато випадків, коли шлюби з іноземцями укладали доволі літні жінки, які до цього жили в цілком пристойних шлюбах з місцевими чоловіками, мали житло, дорослих дітей та кар’єру.
Коли знайомі дізнавалися про подібні карколомні віражі зі шлюбами через сайти знайомств, усі вголос казали одне: “Правильно зробила, тут робити нічого!”.
Всеволод Луганський,
учасник руху «Наша Луганщина»