facebook

Після того випадку, я більше не забираю внучку до себе додому

Зі мною стався досить кумедний випадок, який я ніколи не забуду. Я вже 2 роки на пенсії, живу в передмісті у великому будинку. Не так давно, дочка з зятем нарешті купили собі трикімнатну квартиру, а минулого тижня там був закінчений ремонт.

На ті вихідні вони запланували переїзд, а тому попросили мене забрати до себе п’ятирічну внучку. Я погодилась, адже дитина буде сильно відволікати батьків та заважати вантажникам. Ми домовились і в п’ятницю ввечері дівчинку привезли до мене.


Діана раніше не залишалась зі мною довше, ніж на 3 години. Вона дуже непосидюча, постійно бігає, шумить, всюди й скрізь лізе. Я спочатку очманіла. Відвикла від маленьких дітей, але треба ж якось брати ситуацію під контроль.

У перший день ми з нею каталися з гірки (і я теж каталася), бігали по парку, каталися на велосипедах. Це була пародія на катання, внучка на чотириколісному, а я на гоночному велосипеді). Ми вигулювали разом собак, пекли млинці та пилососили разом будинок! На другий день все почалося спочатку. Біг, катання, поїдання немитої полуниці з грядок, денний сон.

Поклала внучку спати в обід і з полегшенням зітхнула. Поки внучка спить, пішла варити чоловікові гречку і купати собак. Вже і собак викупала, і їсти наварила, і білизну розвішала, а все тихо – внучка спить. Подивилася фільм. Тихо. Вирішила будити, а то скоро вже батьки за нею приїдуть.

Читайте також:  Чи спілкуються Зеленський з Коломойським

Заходжу в кімнату і здатність мови втратила. Сидить моя внучка на ліжку і маленькими ножицями шматує моє покривало.

– Ти де ножиці взяла?

– В маленькій сумочці (моя косметичка).

– Ти навіщо ріжеш покривало?

– Бе-бе-бе.

– Ах так?!

Я розсердилася і поставила її в кут в тій же кімнаті, в моїй кімнаті! Поки я забирала порізане покривало, шукала і діставала нове, пройшло хвилин сім-вісім. Заходжу в кімнату, а там …… Стоїть внучка в кутку біля шафи, дверцята шафи відкриті, а вона стоїть і тягне, з усієї сили, на себе великий красивий ґудзик з моєї шуби! Я аж зойкнула і заволала:

– Стій, не можна, не чіпай!

А внуча смикнула і відірвала ґудзика зі шматком шуби!

У мене була істерика, десять раз я пошкодувала що поставила внучку в кут, десять раз пошкодувала, що погодилася взяти її до себе. Подзвонила її батькам, все розповіла і попросила поквапитися!

Минуло вже два місяці, дочка з чоловіком купили мені нову шубу і два (!) покривала. Внуку до себе не беру, сама до них їжджу в гості.)

Джерело.



Категорії: