За Дмитром “бiгaли” найкpасивіші дiвчата, а вiн oдpужився з непpивабливою дiвчиною, яку бaчив в тoй вeчір впеpше. Катруся стoяла на кpаєчку вiкна в гуpтожитку. Її щoйно пoкинув xлопець

За Дмитром “бiгaли” найкpасивіші дiвчата, а вiн oдpужився з непpивабливою дiвчиною, яку бaчив в тoй вeчір впеpше. Катруся стoяла на кpаєчку вiкна в гуpтожитку. Її щoйно пoкинув xлопець.

Дімка був красенем і душею компанії. Жоден захід в студентському містечку не минав без його участі. Багато дівчат були таємно закохані в гарного і сміливого хлопця, але він, жодній з них не відповідав взаємністю. Джерело

Була у Діми одна чудова риса: він був людиною слова, за що і заслужив повагу серед однокурсників і викладачів.

– Діма, сьогодні ввечері танці будуть, прийдеш? – кокетливо підморгнула перша красуня інституту.

– Ні, Тетянко. Я ввечері на футбол йду з хлопцями, – відмахнувся хлопець, навіть не дивлячись в сторону шикарної брюнетки.

– Не дуже то й хотілося танцювати з таким ведмедем як ти! – кинула ображена красуня.

– Ну ти даєш! – дивувався товариш, сусід по гуртожитку, Костя. – Якби вона мене запросила …, – замріяно сказав хлопець.

– І що? Порожня вона, розумієш … Красива обгортка, а всередині порожнеча. Не справжня, чи що …, – намагався пояснити Дмитро.

– Дивний ти! – знизив плечима Костя. – Про якусь душу міркуєш …

Увечері хлопці сходили на футбол, після, прогулялися по місту. Погода стояла чудова. На дворі був місяць травень, все цвіло і зеленіло навколо, радуючи око.

Повертаючись до гуртожитку, хлопці здалеку помітили якусь метушню біля першого корпусу гуртожитку, в якому жили дівчата. Навколо зібрався натовп роззяв, все голосно говорили, перебиваючи один одного.

– Що за шум, а бiйки немає? – пожартував Дімка. – Що за переполох?

– Катька, он, у вікні сидить! – кpикнула перелякана дівчина. – Пів години вже вмовляємо злізти, а вона ні в яку!

– А що сталося? Чого вона туди вилізла? – здивувався Діма. – Він заочно знав цю непримітну дівчину. Вона ходила в великих круглих окулярах, і завжди була з книгою в руках.

– Бiда в неї! Наречений кинув, а обіцяв одружитися! – пояснила співрозмовниця.

– А у таких бувають женихи? Я думав, вона крім книг нікого не бачить у коло, – пирснув зі сміху Костя.

– Чого іржеш, як кінь? – гаркнув Дімка. – Хіба ти не бачиш, людині допомога потрібна. Зараз зробить крок вперед, і все! А ви сміятися тут будете …

– А я що? Я ж жартую …, – виправдовувався Костя.

Діма мовчки пробрався крізь натовп роззяв, і став під вікном, навпроти дівчини.

Читайте також:  Верховний суд вирішив, що заборона відвідувати дитсадок без щеплень є законною

– Гей! Катрусю! Ти чого народ лякaєш? Залазь назад, до кімнати! – кpикнув відчайдушною дівчині.

– Її хлопець кинув, ось, вона і стpаждає! – шепнув хтось із натовпу.

– Та який він хлопець? Нормальний мужик не вчинить так з хорошою дівчиною! – обурився Дмитро. – Катрусе, хочеш, я одружуся з тобою? Ти дуже чудова людина, правда! Я зараз піднімуся до тебе, і тобі допоможу злізти. Добре?

Катя подивилася на Діму, і ствердно кивнула. Швидко злетівши по сходах, він через хвилину був уже в кімнаті Катерини. Дівчина слухняно дала йому руку, перелізла назад в кімнату, і розплакалася на грудях у хлопця, немов скривджена дитина.

– Усе! Заспокойся! Лягай відпочивати, а завтра підемо в кіно, – посміхнувся хлопець.

Тільки зараз Діма гарненько розглянув дівчину, які всі називали «сірою мишкою». Красиве янтарно-руде волосся, блакитні очі і ластовиння, надавали її образу милий, неповторний стиль.

Діма вийшов з гуртожитку, і зітхнув з полегшенням. Він був радий, що допоміг у скрутну хвилину не впасти у відчай людині.

– Молодець! Герой! – вигукнув хтось із натовпу.

– Усе! Концерт закінчено, розходьтеся по домівках! – вимовив хлопець.

– Ну ти молодець! Спритно її обдуpив з одруженням! – вимовив Костя.

– А хто сказав, що я обдурив? Ти ж знаєш, я людина слова! – серйозно сказав хлопець.

– Ти що? Вона ж негарна! За тобою такі дівчата бігають! – дивувався Костя.

– А ти звідки знаєш, що вона не красива? Просто, Катя своєрідна, можна сказати, не схожа на інших. У неї є душа, яка вміє любити і страждати, а це значить набагато більше, ніж лялькова, порожня краса!

Через рік, Катя з Дімою одружилися. Молоді люди гуляли весілля прямо в гуртожитку. Костя, друг нареченого, був на весіллі почесним гостем і свідком.

– Скажи, Дмитре, чим вона тебе все таки зачепила? – запитав Костя.

– Розумієш, вона вміє радіти і сміятися по справжньому, не награно. Катя щира, добра і відкрита людина. З нею цікаво розмовляти, вона вміє говорити і слухати. Загалом, моя Катерина – найкраща! – вимовив щасливий хлопець.

– Вірю! – посміхнувся Костя. – Можливо ти правий! Я б теж хотів зустріти таку дівчину.

– Зустрінеш, якщо будеш шукати споріднену душу, а не красиву ляльку …, – запевнив Дмитро.

«Які ж вони чудові і щасливі!» – по доброму заздрив Костя. «Правду кажуть, не родися красивим …»

Мілана Лебедєва