Право на вбивство
Чи давати українцям зброю?
Конфлікт із вбивством семи осіб у Житомирській області, перестрілки між п’яними компаніями спричинили чергову хвилю обговорення про вільне володіння зброєю та право кожного українця її купити. Можна скільки завгодно наводити різні статистичні дані з інших країн, показувати соціології та думки українців з цього питання. Але є кілька фактів, про які не варто забувати, і розв’язувати проблеми, пов’язані із життям і смертю, поступово та системно.
Перший факт, з яким важко посперечатися, – в Україні є вільний обіг зброї. Він поза законом. Поза законом тому, що в нас досі не створено відповідної законодавчої бази. Розмови про закон ведуться ще з 2014 року, і навіть один був розроблений та зареєстрований у Верховній Раді, але далі розмов ми не просунулися.
Питання про вільне володіння зброї перетворилося на популістське, його обговорюють тільки після чергових збройних конфліктів та в час виборів. Тому всі розмови зводяться до ФБ-дискусій між прихильниками і противниками. До них ми ще повернемося.
При написанні будь-якого закону є два варіанти:
- описати у прийнятних для суспільства рамках ситуацію, що вже є;
- усе заборонити і створити нові правила для всіх.
У нас зазвичай використовують другий варіант, не звертаючи уваги та те, що є по факту.
Зі зброєю така ж ситуація. Щоб розв’язати проблему, не потрібно все забороняти. Потрібно описати допустимі для держави речі та створити законодавство. Саме законодавство, а не окремий закон. Потрібно прописувати всі підзаконні акти, щоб після прийняття закону ситуація не стала ще гіршою: коли щось буде дозволено, але як його отримати – не буде прописано.
Замість забороняти всім володіти зброєю, потрібно створити правила, щоб люди, які мають її нелегально, могли її легалізувати без наслідків для себе. І тут не йдеться про довгоствольну мисливську зброю, яку можна отримати без особливих проблем і де є чіткі правила її використання. Відповідно описати умови, коли і хто може мати зброю.
Хто зараз її має? Бандити, бізнесмени, які бояться за своє життя, та «відморозки», що хочуть легкої наживи. Тільки друга група купує зброю не для порушення закону, а для свого захисту. Тож для них можна створити відповідні умови. Також на підставі засекреченого наказу МВС видає зброю журналістам, працівникам суду, особам, що залучені у кримінальних процесах, та роздає як нагородну. Фактично МВС уже роздає комусь зброю, але отримати інформацію про те, кому і для чого, ми не можемо.