Коли українці стануть багатими? Міністр Марина Лазебна про пенсії, зарплати та прожитковий мінімум
За даними Світового банку Україна визнана найбіднішою країною Європи. Та і це не кінець. Так, через пандемію коронавірусу в Україні прогнозують ще стрімкіший ріст злиденності. Згідно з прогнозом Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України за підсумками 2020 року, рівень бідності зросте до 45%, що на 6,5 відсоткових пунктів вище значення 2019 року.
Саме у час пандемії коронавірусу, карантину і як наслідок – економії на соціальній сфері Міністерство соціальної політики очолила міністр Марина Лазебна, яка анонсувала одразу кілька масштабних реформ. Це, зокрема, пенсійна реформа, реформування прожиткового мінімуму тощо.
Про те, як і коли вони вплинуть на життя українців – у відвертій розмові з міністром соціальної політики Мариною Лазебною.
Пані Марино, розкажіть для початку, як ви потрапили на роботу в цей Уряд?
У мене був немалий досвід у системі державного управління соціальною сферою. Свою роботу я починала із провідного спеціаліста у Міністерстві економіки, в управлінні з соціальних питань. Це було у 2000 році. Потім я працювала в секретаріаті Кабміну, Мінсоцполітики, де також займалась соціальними питаннями . Згодом консультувала міжнародні проекти. Була організатором пілотного проекту «Рука допомоги». Ми його проводили у Львові, Харкові та Полтавській області. Це був один із успішних проектів, коли ми допомагали малозабезпеченим родинам, зокрема тим, де є непрацюючі працездатні особи, створити власну справу, щоб вони не потребували допомоги від держави, а могли стати на ноги та забезпечувати себе та свою сім’ю.
В Уряд я потрапила після розмови з Президентом та прем’єр-міністром. Мене запросили на зустріч. Для мене це був дуже хвилюючий момент, але я зрозуміла, що це нагода розповісти Президенту про проблеми в соціальній сфері, які накопичились за багато років. Мені хотілось, щоб перша особа у державі знала, що у нас відбувається насправді, на конкретних прикладах з життя людей. Бо дуже часто роблять красиві картинки, презентації, за якими губиться глибина проблеми. Власне, після цієї зустрічі мені запропонували очолити Міністерство соціальної політики.
Яке ваше особисте бачення соціальної політики в Україні?
Коли наш Уряд почав свою роботу, був оголошений карантин, треба було приймати максимально швидкі рішення для того, щоб мінімізувати скупчення людей, черги, надати допомогу, щоб у людей були якісь гроші, щоб вони могли купити маски та засоби захисту, продукти харчування. Потрібно було вирішувати ситуацію із оплатою житлово-комунальних послуг.
Але я весь час поверталась до думки, якою має бути соціальна держава, соціальна політика, розуміла, що за деревами необхідно бачити ліс, за конкретними діями має стояти стратегія. Я впевнена, що соціальна держава – це та країна, у якої в центрі формування будь-яких політик стоїть людина. Коли потреби людини, її права та інтереси стоять на першому плані, то це має бути ціллю та джерелом всіх інших політик. І мені здається, що це для нас було найголовніше. Періодично зараз кажуть, що соціальна політика – це така політика утримання та утриманців, яка передбачає, що усе потрібно роздати. Насправді – ні. Соціальна політика може бути драйвером економіки, звісно, якщо вона правильно побудована, адресна та спрямована на те, щоб людина мала можливість розвивати свій потенціал. Ось, наприклад, політика рівності жінок та чоловіків. За дослідженням Глобального інституту американської консалтингової компанії McKinsey, якщо вдасться досягти рівноправності жінок та чоловіків на ринку праці в усіх країнах, це додатково збільшить світовий ВВП на 26% протягом 10 років.
Другий приклад – це пенсійне забезпечення. От ми зараз вибудовуємо майбутню пенсійну систему, яка має стимулювати людей працювати офіційно, буде справедливою та даватиме перспективу захищеності в старості. І прогнози свідчать, що якщо правильно ввести другий рівень пенсійної системи – накопичувальний, то не тільки люди отримують додаткову пенсію, але і наша економіка отримає інвестиційний ресурс на рівні 65% ВВП до 2050 року. А це той ресурс, який може працювати на благо України.
Або давайте подивимось ще на один важливий аспект соціальної політики –протидія домашньому насильству. Згідно дослідження Фонду народонаселення ООН, економічні втрати, які несе українське суспільство внаслідок насильства щодо жінок, перевищують 208 мільйонів доларів на рік.
Тобто, якщо це викорінювати, займатися превенцією таких негативних явищ у соціальній сфері, то у нас буде додатковий ресурс, ми зможемо краще допомагати пенсіонерам, людям з інвалідністю, дітям. Превенція завжди дешевша, ніж боротьба з наслідками. Тому соціальна політика – це не про утриманців. Це – потужна складова, в тому числі, економічної політики. Ефективна та адресна соціальна політика – це про те, коли кожна людина почувається гідно, інтегрована у суспільство, не стигматизована, почувається у безпеці, реалізує себе і свій потенціал. Такі люди будують власну сильну, заможну та щасливу країну.
Важливо, щоб соціальна політика була справедливою для молодих людей, які виходять на ринок праці. Тому ми впорядковуємо солідарну пенсійну систему. І одночасно маємо підвищити пенсії для нинішніх пенсіонерів, щоб їм забезпечити гідний рівень життя. Бо сьогодні у більшості пенсіонерів, а саме 46%, пенсія 2-3 тисячі гривень. Тобто ці люди мають великий стаж, але малі пенсії через те, що у них були невисокі зарплати. Крім того, так виписано законодавством, що пенсії частини таких людей не підпадають під індексацію. Тому ми готуємо зміни. Наприклад, цього року тим, хто старші 80 років, ми передбачили програму доплат до пенсії. Наступного року це запрацює для 75-річних. Тобто ми намагаємось навести більший порядок та справедливість щодо пенсійних виплат. Ми працюємо над тим, як впровадити другий накопичувальний рівень пенсій, бо розуміємо, що для того, щоб пенсійна система була спроможною робити нормальні пенсійні виплати, її потрібно збалансувати другим рівнем.
«Малозабезпечені родини півроку мають право на соціальну допомогу від держави»
Ще одне, над чим працюємо – це система допомог. Ми на засіданні Уряду прийняли рішення на виконання Закону України, у якому йдеться про нові правила призначення державних соціальних допомог, розроблений новий порядок обчислення сукупного доходу сім’ї. Тобто вирішили комплекс питань для того, щоб ті, у кого низькі доходи, мали б право зайти у систему допомог і мати підтримку. Але якщо у цій системі є непрацюючі працездатні особи, ми їм повинні допомогти вийти із цієї ситуації, зокрема підшукати роботу. І ми малозабезпеченим родинам, де є працездатні безробітні, даємо 6 місяців гарантованої соціальної допомоги на період скрути. За ці 6 місяців ми допомагаємо людині знайти роботу. І навіть якщо людина працевлаштувалась та отримує зарплату, ми їй не припиняємо виплачувати соціальну допомогу, це такий стимул шукати роботу.
Третій наш фокус – це діти та сім’я, система дотримання прав дітей. Вже напрацювали багато рішень для того, щоб допомогти сім’ям, особливо тим, які потрапили у складні життєві ситуації. Їх головна мета – дитина має виховуватись у родині.
Крім того, ми займаємось превенцією запобіганням та протидією торгівлі людьми, домашньому насильству.Марина Лазебна про пенсії та соціальну політику. Новини України. ІА “Вголос”
Що не так із нашою пенсійною системою? Чому в Європі вона працює як годинник?
Проблема нашої пенсійної системи в тому, що замість трьох стовпів, на які вона має спиратись, у неї лише один з «хвостиком». Тобто вона така… кульгава.
Справа в тому, що світ старшає, тривалість життя зростає, народжуваність знижується. В Україні, наприклад, кожна п’ята людина, старша за 60 років, а в сільській місцевості – кожна третя. В таких умовах щороку меншає людей допенсійного віку, які працюють, сплачують внески, з яких виплачуються пенсії. І більшає пенсіонерів. Тому з внесків працюючих людей стає неможливим забезпечити достатній рівень пенсій. Навіть той, який є зараз. Не кажучи вже про зростання.
Ці виклики були зрозумілі та широко обговорювались ще в кінці минулого століття, тому країни Європи та інші розвинуті країни світу додатково до звичних солідарних пенсійних систем стали запроваджувати накопичувальні, залучати людей до накопичення собі на пенсію.
Україна вчасно усвідомила ці виклики, саме тому ще у 2003 році було прийнято законодавство, за яким у нас мали з’явитись пенсійні накопичення – обов’язкові та добровільні. Обов’язкову накопичувальну пенсійну систему обіцяв запровадити кожен з 9 урядів, які змінились за цей час. Але досі так ніхто і не запровадив. В таких умовах добровільні накопичення не набули широкого поширення, зараз лише близько 900 тисяч людей є учасниками накопичувальних пенсійних фондів.
Коефіцієнт заміщення заробітку пенсіями складає 28% (за мінімальних 40% згідно конвенції МОП)
В Україні зараз 13 мільйонів осіб, за яких сплачуються внески до Пенсійного фонду України та 11,2 мільйона пенсіонерів, а коефіцієнт заміщення заробітку пенсіями складає 28% (за мінімальних 40% згідно конвенції МОП), хоча сягав 50%. Він буде падати і надалі. За окремими прогнозами до 18%. Це означатиме, що при заробітній платі 10 000 гривень людина отримає пенсію всього 1800 гривень.
Тому наше завдання зараз завершити побудову трьох повноцінних опор пенсійної системи, запустити другий рівень, обов’язкові накопичення, так, щоб це позитивно вплинуло на всю пенсійну систему, на всі рівні, дало додаткові ресурси для розвитку економіки, щоб зрештою це багатовимірно підвищувало добробут людини:
люди отримають додаткову пенсію, і разом з солідарною отримуватимуть не менше 40% від заробітної плати.
економіка отримає довгостроковий інвестиційний ресурс для розвитку та створення нових робочих місць, який за перші 35 років складе 40-67% ВВП.
додатково відбуватиметься детінізація зайнятості та зарплат, що, в свою чергу, стане додатковим джерелом наповнення солідарної системи.
люди навчаться користуватись інструментами накопичення і будуть додатково добровільно накопичувати в третьому рівні пенсійної системи.
Одна із найгучніших реформ – це введення другого рівня пенсійного забезпечення. Коли планується її старт, кого вона стосуватиметься?
Зараз пропонується до накопичувальної системи залучити всіх працюючих. Пропозиція Мінсоцполітики: дати можливість людям старшим за 50 років відмовитись від участі за власним бажанням. З одного боку, у цих людей не такий великий проміжок часу для того, щоб накопичити собі суму, яка буде відчутним джерелом додаткового доходу на пенсії. З іншого боку, якщо за цих людей роботодавець сплачуватиме менше внесків, це може допомогти у їх працевлаштуванні, адже зараз людям старшого віку часто важко влаштуватись на нову роботу. Тому вони повинні мати можливість самі вирішувати, чи брати участь у накопичувальній системі, чи відмовитись.
Законопроект про запровадження другого рівня пенсійного забезпечення у Верховній Раді був зареєстрований ще в кінці 2019 року. Ми сподівалися, що Парламент його розгляне під час цієї сесії, але на жаль цього не сталось. Тепер цей законопроект Верховна Рада розглядатиме уже восени. Ми висловили свої побажання та зауваження, опрацювали їх з народними депутатами так, щоб вони були враховані до другого читання. Зараз запровадження відкладається у часі. Якщо Верховна Рада розгляне проект швидко в першому та другому читаннях та врахує наші правки, усе може запрацювати у другому півріччі 2021 року. Бо ми розуміємо, що окрім законопроекту потрібно підготувати ще й інституції, які працюватимуть із накопиченнями людей. Кошти вкладатимуться в економіку, вони повинні працювати. І ці накопичені гроші будуть виключно власністю самих людей.
Куди вкладатимуть гроші людей, які сплачують внески у накопичувальну пенсію?
«Гроші із накопичувальних пенсій вкладатимуть у землю»
Пенсійні накопичення розкладатимуться по різних «кошиках». Тобто ми плануємо робити їх диверсифікацію. Це будуть цінні папери, депозити, банківські метали, нерухомість та інші інструменти. Наприклад, зараз відбувається земельна реформа, а відтак ці гроші можуть вкладатися у купівлю землі. В принципі усі ці речі уже прописані. Головне – забезпечити захист цих активів. В законопроект дійсно треба прописати ряд запобіжників. Для нас найголовніше, щоб накопичувальні пенсійні фонди звітували, щоб ці кошти можна було контролювати. Щоб сама людина могла контролювати, як гроші примножуються на її рахунку. І якщо їй якийсь накопичувальний фонд не сподобається і вона захоче перейти на обслуговування до іншого, то вона мала право це зробити. Велику роль у цьому ми покладаємо на нове керівництво Національного банку України. Бо НБУ сьогодні це регулятор, який відповідає за захист прав споживачів фінансових послуг. І ми шукатимемо можливостей для спілкування із НБУ, щоб вони стали лобістами впровадження другого рівня пенсійного забезпечення.
Який відсоток сплачуватиме роботодавець та робітник, щоб отримати накопичувальну пенсію?
Як на мене, найкращим варіантом є той, коли працівник платить 2% від своєї заробітної плати на свій власний рахунок. Додатково за нього 2% платить роботодавець. Це непоганий початковий варіант. Але сьогодні Україна, як і весь світ, переживає час кризи. Бізнесу теж потрібно допомогти та не запроваджувати додаткові навантаження на фонд оплати праці. Тому шукаємо альтернативні варіанти, щоб в межах єдиного соціальну внеску, ПДФО перерозподілити кошти і з них по 2% спрямувати на накопичувальні пенсії.
Також зараз йде масштабна приватизація державних підприємств. Фонд державного майна демонструє непогані результати і робить процес приватизації прозорим та конкурентним, і ми хочемо додати туди соціальну складову. Зокрема, щоб нові власники державних підприємств не тільки зберігали та створювали нові робочі місця, а й щоб вони гарантували своїм працівникам соціальний пакет, в який би входила накопичувальна пенсія. Так, як це робиться у багатьох країнах світу. Включити такі вимоги в інвестиційні зобов’язання при приватизації для нових власників. В цьому напрямку працюємо з Фондом державного майна.
Міністр соцполітики про пенсії та зарплати. Новини України. ІА “Вголос”
Передача пенсій через заповіт – це реально?
Накопичувальна пенсія – це власність людини. З людиною може статися різне і важливо, щоб ці гроші не пропали. Тобто навіть коли людини не стане, її кошти мають передаватися у спадок її рідним відповідно до цивільного законодавства.
Сьогодні у нас саме так працюють недержавні пенсійні фонди. До речі, всі замовчують, але в Україні ця система працює з 2005 року, їй повірили майже мільйон людей, які накопичують в них собі на пенсію, фонди вже виплатили людям пенсій більше ніж на 700 мільйонів гривень. І ці пенсійні накопичення є власністю людини, вони залишаються родині, якщо із людиною щось стається.
Чи очікувати підвищень пенсій уже сьогоднішнім пенсіонерам?
У цьому році Уряд зробив комплексну програму підвищення пенсій. Для нас це було надважливо і ми розшукали для цього ресурс.
В чому вона полягає:
1,5 млн пенсіонерів, старших за 80 років, отримали щомісячне підвищення до пенсії у середньому розмірі 500 гривень,
10,6 млн пенсіонерів та одержувачів соціальних допомог, розмір пенсій та виплат яким не перевищував 5 тис. гривень, отримали одноразову грошову допомогу в розмірі 1000 гривень,
для 8,4 млн пенсіонерів у травні було проіндексовано пенсії.
В результаті цієї багатомірної програми розмір середньої пенсії з початку року зріс майже на 400 гривень до 3400 гривень, а для осіб старших за 80 років середня пенсія склала 4 100 гривень.
Наші зусилля були спрямовані на найбідніших людей. Нам вдалось для більше 2 мільйонів пенсіонерів, у яких пенсія на досягала 2000 гривень, підвищити пенсії так, щоб вивести за цей поріг. Ми розуміємо, що цього недостатньо, але це перші кроки.
Що буде іще в цьому році? Якщо буде підвищена мінімальна заробітна плата, то зросте і мінімальна гарантія для осіб 65 років і старше, якщо у жінки є стаж 30 років, а у чоловіка – 35 років. Мінімальна пенсійна виплата у цих людей становитиме 2 тисячі гривень.
Друге підвищення буде в грудні цього року. Воно пов’язане із підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тоді мінімальна пенсія становитиме 1769 гривень. Надбавки, підвищення за понаднормовий стаж – все, що прив`язано до прожиткового мінімуму, все також буде перераховано.
Найголовніше для нас –спланувати потребу в коштах на наступний рік. Я прийшла на свою посаду в березні. Саме цього місяця завжди проводилась індексація пенсій. Виявилось, що ніхто не збирався її проводити, коштів для індексацій не було закладено у бюджет. Гроші на таке завжди закладаються завчасно. Коли я запитала, що з грошима, мені відповіли, що вони є лише на один місяць. Я поцікавилась: а як тоді збирались робити індексацію? Мені відповіли, що її планували зробити аж у грудні 2020 року. Тобто карантин, люди без грошей, і якщо вони сподіваються на підвищення, то про це потрібно забути. Тому зараз ми велику увагу приділяємо плануванню коштів на соціальні потреби на наступний рік.
Які додаткові потреби ми при цьому плануємо? Перше, у січні та липні 2021 року після запланованого підвищення мінімальної зарплати зросте і мінімальна пенсія для осіб старших за 65 років зі стажем 35-30 років, та становитиме 2400 грн. та 2600 грн. відповідно. Також я намагатимусь добитися того, щоб у березні 2021 року була планова індексація пенсій і включити до неї максимально ті категорії пенсіонерів, пенсії яких зараз не підпадають під індексацію. Друге – ми плануємо програми підвищення пенсій для осіб старших за 75 років.
Пенсійний вік підвищуватиметься?
Я не є прихильником підняття пенсійного віку. Ще у 2011 році були дебати з цього приводу, тоді для жінок пенсійний вік підвищили до 60 років, але поступово – по півроку в рік. Це ще було зрозуміло. До того ж, були інші демографічні дані, інша статистика та тренди щодо життя на пенсії. Сьогодні додаткових кроків у цьому напрямку не варто робити. Тим більше, що у 2017 році був прийнятий закон, яким підняли вимоги до стажу, необхідного для пенсії. Якщо у людини немає необхідного стажу, то фактично відбувається підвищення пенсійного віку. От наприклад, у 2020 році для того, щоб піти на пенсію у 60 років, потрібно мати 27 років стажу. До 2028 року для цього необхідно буде вже 35 років стажу. Закордоном очікувана тривалість життя після виходу на пенсію вища. У нас після досягнення пенсійного віку чоловіки живуть 15,5 років, а жінки – 20,8. У країнах ОЕСР (ред. Організація економічного співробітництва та розвитку – міжнародна організація, що об’єднує 35 країн світу, більшість з яких є країнами з високим доходом громадян та високим ІРЛП і розглядаються як розвинені) чоловіки на пенсії живуть в середньому 17,8 років, а жінки 22,5 роки. Тому я вважаю, що нам не потрібно нічого підвищувати. Потрібна справедлива пенсійна система.
Чи збільшуватимуть в Україні пенсійний вік? Новини України. ІА “Вголос”.
Як зараз в умовах карантину Україна виплачує пенсії жителям окупованих районів Донецької та Луганської областей? Скільки там є пенсіонерів, яким Україна платить виплати?
На територіях, які не контролюються українською владою, станом на серпень 2014 року було 1 мільйон 278 тис. пенсіонерів
На територіях, які не контролюються українською владою, станом на серпень 2014 року було 1 мільйон 278 тис. пенсіонерів. З них 1,1 мільйон людей хоча б раз зверталися за отриманням пенсій. Постійно ми виплачуємо пенсії 660 тис. пенсіонерів. Вони реєструються, перетинають КПВВ та отримують свої виплати.
На період карантину ми заборонили скасовувати дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Ми заборонили «Ощадбанку» призупиняти пенсіонерам з ОРДЛО виплати, якщо людина не прийшла до відділення. Крім того, для пенсіонерів з окупованих територій ми нараховували також всі додаткові виплати, зокрема і по тисячі гривень через карантин, як і іншим. І зараз, коли вони перетнуть кордон, то зможуть отримати усі гроші.
Раніше йшлось про те, що прожитковий мінімум в Україні не відповідає реаліям. Ви говорили про реформування: як це відбуватиметься? Що ви пропонуєте? На кого це вплине найперше?
Проблему встановлення фактичного прожиткового мінімуму як стандарту, менше якого не можуть бути пенсії та соціальні допомоги, які є основним джерелом існування людини, давно не можуть вирішити, тут накопичилось багато ускладнень.
Перша складність: поняття прожиткового мінімуму в нашому законодавстві викривлене. Він має показувати, скільки коштів мінімально необхідно людині для забезпечення основних життєвих потреб. А зараз у нашому законодавстві прожитковий мінімум – це цифра або сума, до якої прив’язано сто п’ятдесят різних виплат, зокрема і штрафів. Тобто це певна статистична величина. Збільшення прожиткового мінімуму призводить до автоматичного перерахунку усіх цих виплат, допомог, штрафів, чого завгодно. І коли мова йде про підвищення, виникають суперечності.
Друга складність: прожитковий мінімум визначався щороку у державному бюджеті, виходячи із фінансових можливостей. Тобто, скільки є коштів, настільки його і підвищували. В держбюджеті на 2021 рік ми хочемо наблизити його до реальності.
Мінсоцполітики розраховує щомісяця фактичний розмір прожиткового мінімуму на підставі споживчого кошика. І ось, наприклад, прожитковий мінімум для пенсіонера 3300 грн, а у бюджеті закладено на липень 1712 грн. Взагалі, прожитковий мінімум, затверджений у бюджеті на 2020 рік, є вдвічі меншим, ніж фактичний його розмір. Зокрема, фактичний прожитковий мінімум в середньому на одну працездатну дорослу особу в цінах травня 2020 року становить 4 474 грн, тоді як затверджений у держбюджеті – 2 027 грн (45,3% від фактичної величини).
Тому на наступний рік ми хочемо збільшувати його розмір в бюджеті випереджаючими темпами, щоб наблизити показники бюджету до фактичного стану справ. Це перша зміна підходу, яку ми тут плануємо. Особливо важливим для нас є підвищення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Цього року ми наблизили пенсії для осіб старших за 80 років до фактичного прожиткового мінімуму, і нам потрібно це робити також для 75+, 70+, 65+ річних пенсіонерів.
Другий пункт наших планів: ми хочемо змінити метод розрахунку фактичного розміру прожиткового мінімуму. Ми вивчили світовий досвід. Метод, який є найбільш раціональним для нашої країни, – нормативно структурний. Він передбачає, що встановлюється перелік продовольчих товарів, які необхідні людині для життя. Визначається їх вартість. І визначається, що оці продукти харчування мають складати певний відсоток, приблизно 50-60% від вартості прожиткового мінімуму. Інша частина – це непродовольчі товари та послуги.
Третя зміна, яку необхідно зробити: ми хочемо відв’язати від прожиткового мінімуму більшість виплат, штрафів та інших платежів, які не стосуються забезпечення людини мінімальними для життя коштами. Від прожиткового мінімуму має залежати лише розмір мінімальної пенсії, соціальних допомог малозабезпеченим сім’ям, тобто лише тих виплат, які є основним засобом існування для людини. Можливо, ми це робитимемо кілька років, але з цим потрібно наводити порядок.
Якою реально в Україні має бути мінімальна та середня пенсія, щоб людям вистачало на життя?
«Через підвищення мінімальної зарплати відбудеться детінізація»
Мені здається, що середня зарплата у нас уже біль-менш нормальна. Вона повинна бути від 12 тисяч гривень. Відповідно, пенсія – принаймні 40% від цієї зарплати. Крім того я є прихильником збільшення мінімальної зарплати, хоч окремі експерти і кажуть, що це може призвести до інфляції. Я вважаю, що коли є хороша заробітна плата, людина йде в магазин, купує товари, може дозволити собі відпочинок, нормальне життя. Людина не повинна рахувати копійки. І сьогодні наш Уряд взявся за триетапне підвищення мінімальної заробітної плати. Крім того, це призведе до детінізації. Ми ж розуміємо, що значна частина тих заробітних плат, які «на папері» 4 723 грн, фактично є вищими, але друга частина сплачується людині «у конверті», з неї не сплачуються податки, вона не враховується людині до пенсії, ця людина має фактично нижчий соціальний захист. І підвищення мінімальної заробітної плати призведе до того, що просто частина коштів з «конверту» перетвориться на «білу» зарплату, у людей буде вищий соціальний захист.
Ви анонсували підвищення мінімальної заробітної плати: чи є у нас на це ресурси та на який ефект ви очікуєте?
Так, за ініціативи Президента Уряд спланував графік підвищення мінімальної заробітної плати на найближчий рік. Чому це важливо? Підвищення мінімальної заробітної плати в наших умовах – це: підвищення рівня життя, в першу чергу, працюючих людей, які отримують найменші доходи, це боротьба з бідністю, боротьба з нерівністю за статками у суспільстві, це детінізація «зарплат в конвертах». Додатково зростання мінімальної заробітної збільшить надходження до Пенсійного фонду України, що зміцнить фінансову базу пенсійного забезпечення.
Передбачається підвищення мінімальної заробітної плати за таким графіком: з 1 вересня – до 5 000 грн, з 1 січня 2021 року – до 6 000 грн, з 1 липня 2021 року – 6 500 гривень
Зараз передбачається підвищення мінімальної заробітної плати за таким графіком: з 1 вересня – до 5 000 грн, з 1 січня 2021 року – до 6 000 грн, з 1 липня 2021 року – 6 500 гривень.
Від мінімальної заробітної плати залежать також пенсії: для осіб старших 65 років мінімальний розмір пенсії за віком за наявності стажу 35 (у чоловіків) або 30 (у жінок) років становить 40% мінімальної заробітної плати. Тому ми зараз проводимо розрахунки витрат, необхідних на відповідне підвищення мінімальних пенсій зазначеній категорії пенсіонерів.
До осені залишилось не так і багато, а там уже традиційно люди почнуть звертатись по субсидії. Чи будуть нововведення цього року?
Зараз розроблено єдиний порядок обчислення сукупного доходу сім’ї для отримання соціальних допомог. Він застосовуватиметься і при отриманні субсидій. А в самій програмі отримання субсидій ми нічого не змінювали і не плануємо.
Більше того, кошти на субсидії в бюджеті 2021 року ми закладаємо зараз в такому ж розмірі, як цього року. Ми бачили, що у цей рік була тепла зима, люди заощаджували і тим, хто отримував монетизовану субсидію, ми перерахували зекономлені кошти. Тобто це дуже хороша програма, але вона повинна працювати тільки для тих людей, які її справді потребують, у кого низькі доходи.
Марина Лазебна про пенсії та соціальну політику. Новини України. ІА “Вголос”
В Україні анонсувались великі перевірки отримувачів соціальних послуг. Чи є вже якісь результати? Як найчастіше обдурюють державу?
Ревізія у соціальних допомогах потрібна. Держава готова підтримувати незахищених людей, малозабезпечені родини, але тих, хто справді цього потребує. Тому був прийнятий закон про верифікацію соціальних виплат. Її здійснює Міністерство фінансів.
У 2019 році ми здійснили окрему перевірку правильності надання одного виду державної соціальної допомоги – допомоги малозабезпеченим сім’ям. Виявили, що за цим видом соціальної допомоги були факти неправомірного отримання на загальну суму понад 33,2 млн грн. Половину з цих коштів вдалось повернути у державний бюджет. Найбільше порушень пов’язано з неповним декларуванням нерухомості, приховуванням зайнятості та доходів, придбанням автомобілів тощо.
Зараз у перевірці отримувачів допомоги малозабезпеченим сім’ям та житлових субсидій ми перейшли до ризик-орієнтованих підходів. Тобто, перевіряти будемо лише тих отримувачів, які мають ознаки високого рівня ризику здійснення порушень. У липні цього місяця ми натомість збільшимо допомогу для родин, у яких є діти, на 15-20%. Тобто держава дає допомогу, але їй важливо знати, чи отримають ці гроші дійсно ті люди, які їх потребують.
Які соціальні програми діють для малозабезпечених родин та проблемних сімей, у яких виховуються діти?
Ми розробили комплексну систему підтримки сімей із дітьми. Про окремі програми цієї системи я вже говорила вище. Ми розробили стимулюючі механізми для непрацюючих працездатних людей в програмі допомоги малозабезпеченим сім’ям: допомагатимемо цим людям відкривати власну справу, працевлаштуватись. І ми даватимемо протягом півроку соціальну допомогу навіть за умов, коли людина влаштується на роботу.
Під час карантину питання сім’ї та дитини вийшло на перший план. Діти із родин, які мали складні життєві обставини, повернулись додому із інтернатів, це 42 тисячі дітей. І ніхто попередньо не подивився, чи буде у них щось їсти, чи є взагалі умови для життя. Ця ситуація виявила системні проблеми. Окрім того, що ми зараз проводимо оцінку потреб цих сімей, де потрібно надаємо допомогу, необхідно також вирішувати на майбутнє системні проблеми. Найперше – ми працюватимемо із місцевими громадами. Саме громада стає осередком роботи з родинами у складних життєвих обставинах. Саме громада має брати на себе відповідальність за умови життя цих дітей. Тобто якщо батьки неблагополучні, пиячать та знущаються із дітей, то це найперше побачить громада і саме вона повинна втрутитися, а отже повинна мати інструменти, повноваження та механізми реагування. Далі має бути робота із батьками: психологічна реабілітація, корекція, коли необхідно, медична допомога. Ми сьогодні хочемо відновити інститут фахівців з соціальної роботи. У нас уже є проект закону, ми хочемо допомогти громадам мати таких працівників. І держава готова такому працівнику платити зарплату.
Зараз молодь масово покидає Україну. Після скасування карантинних обмежень очікується нова хвиля міграції. Чому цим людям нічого не пропонується, щоб вони залишались у своїй країні, платили податки?
У Міністерства соціальної політики забрали функцію із регулювання зайнятості населення. В тому числі, це активні програми зайнятості, коли для випускників ПТУ чи ВНЗ створюються програми підтримки. Це може бути субсидована зайнятість, коли роботодавцю, який працевлаштовує молодого спеціаліста, компенсують витрати на його зарплату. Або створення дуальної освіти, коли студент ще вчиться, але йому уже створили робоче місце. Це прекрасно працює для професійно-технічної освіти. Зараз проблемами зайнятості займається Міністерство економіки.
Від ваших колег-міністрів та народних депутатів дуже часто можна почути тезу про те, що їх зарплата невисока. Як ви до цього ставитесь?
Знаючи, яка в Україні мінімальна зарплата, скільки людей її отримують, чи реально на неї вижити, мабуть, варто працювати над зростанням заробітної плати в країні загалом.
Як на мене, зарплата має бути гідною у всіх громадян, в тому числі і у державних службовців. Тому бідкатись не треба, треба працювати.
А ви не скаржитесь, як деякі ваші колеги?
Свою роботу я розглядаю як шанс і можливість щось змінити на краще в нашій країні. Тому я скоріше думаю, як все встигнути, аніж про розмір зарплати.